Енциклопедія трипільської цивілізації - Трипільська культура. Історія досліджень.

Друга світова війна перервала археологічні розкопки. Спочатку на території Польщі. У вересні 1939 р. радянські війська увійшли на землі Західної України. Частина археологів, які до того працювали в музеях Львова, університеті, продовжили свою наукову працю. Було припинено діяльність НТШ. У Львові відбулася реорганізація музеїв шляхом націоналізації приватних колекцій та фондів установ, які працювали раніше, та передачі їх до державного історичного музею.

Драматичною була доля археологів та їхніх знахідок на території Радянської України, куди війна прийшла в червні 1941 року. Загинув 1944 р. у німецькому концтаборі О. Кандиба. Під час евакуації з Ленінграда потрапив під бомбардування і загинув Є. Ю. Кричевський. У квартиру М.Ф. Болтенка в Одесі попала авіабомба, на щастя, його самого вдома не було, загинули архів та бібліотека вченого.

Залишилися на тимчасово окупованій території і опинилися після війни на Заході Б. П. Безвенглинський, В. Є. Козловська, Н. Л. Кордиш та П. П. Курінний.

Не без участі останнього у вересні—жовтні 1943 р. під егідою такої сумнозвісної організації як "Ernsatz-stab Reichsleiteг Rosenberg" (ERR) було спаковано та відправлено до Німеччини трипільські колекції з Уманського краєзнавчого музею (близько 2 100 одиниць зберігання) та музеїв Києва. П. П. Курінний вважав, що рятує тим самим безцінні археологічні скарби від більшовиків. Але в результаті чимало було втрачено назавжди або депаспартизовано. Зазнали значних втрат також і наукові бібліотеки музеїв та інших установ, більшість яких не була евакуйована.

Було зроблено спробу вивезти до Румунії колекції Одеського археологічного музею. Частина цих речей повернута до музеїв, деякі — зникли без сліду. Одеським колекціям, наприклад, відносно пощастило — вони повернуті власникові, хоча й у дуже пошкодженому вигляді (знахідки Штерна з Петрен і досі здебільшого чекають на реставрацію), однак частина речей з Усатового зникла.

Те, що було повернуто після війни, не завжди потрапляло до колишніх місць зберігання. Так, експонати з Уманського краєзнавчого музею нині виставлені в Національному музеї історії України. Серед них — відома модель житла, посуд і статуетки з поселення Володимирівка. Однак значна частина чекає на реставрацію у сховищах музею.

Археологічними раритетами під час війни цікавилися не лише згадане вище відомство А. Розенберга, але й прості солдати рейху. Наприклад, в університеті міста Йєна (ФРН) досі зберігаються фрагменти мальованого посуду з шифрами розкопок у Володимирівці 1939-40 p., передані туди професором Г. Нойманом.

Через трипільські пам'ятки у Подніпров'ї пролягли укріплення «Східного валу». Траншеї, бліндажі пройшли через поселення в Гребенях, воронки від авіабомб та снарядів перетворили на порох поселення на Букринському плацдармі під Григорівкою та Ржищевом. Протитанковий рів, сліди якого добре помітні й досі, перетнув десятки жител у Володимирівці.

У знаменитій печері Вертеба з її фантастичними трипільськими знахідками отаборилися бійці УПА, та навколо неї точилися запеклі бої, було підірвано всі входи. По війні, коли відбудовували домівки жителі Більча-Золотого, котловани для видобутку глини влаштували біля палацу, в парку. Саме там, де розташовувалося відоме поселення трипільської культури. Так культурний шар поселення мідного віку перетворили на будівельний матеріал.