Енциклопедія трипільської цивілізації - Книга 1. Вступне слово. Передмова. Зміст. Автори.

Структура та зміст Енциклопедії

Структурно Енциклопедія складається із вступного та енциклопедичного томів. Перший, вступний — з двох книг. Книга перша у 9 основних розділах містить загальні нариси історії дослідження, хронології, економіки, духовного життя, антропології, розвитку військової справи, та додатки. Друга книга першого тому — це альбом найвида-тніших старожитностей трипільської культури з Національного музею історії України, Львівського державного історичного музею, Одеського археологічного музею НАН України, фондів Інституту археології НАН України, Київcького обласного археологічного музею, колекції «ПЛАТАР», бібліографія.

У другому, енциклопедичному томі пропонується понад 870 енциклопедичних статей, які охоплюють такі теми:

1.    Персоналії: дослідники трипільської культури, колекціонери трипільських старожитностей, митці, чия творчість мала відношення до трипільської культури.

2.    Пам'ятки трипільської культури: поселення, могильники, окремі видатні знахідки.

3.    Наукові поняття та визначення, спеціальна термінологія, пов'язані з трипільською культурою та процесом її дослідження.

4.    Музеї, заповідники та музейні колекції, приватні колекції трипільських старожитностей.

5.    Науково-дослідні установи та археологічні експедиції, благодійні фонди «трипільського» спрямування.

6.    Наукові конференції, симпозіуми, які були присвячені дослідженням трипільської культури або мали важливе значення для її вивчення.

7.    Виставки старожитностей трипільської культури.

8.    Трипільська тема в нумізматиці та філателії.


Крім того було, введено ряд статей, необхідних для створення цілісної системи посилань, наприклад, у випадках, коли якесь поняття (тема) мали різні варіанти найменування тощо. Особливо складними виявилися випадки з найменуваннями наукових установ, експедицій, а також варіантів, типів та груп трипільської культури, які весь час змінювалися.

Під час складання словника ми керувалися принципом добору найбільш значущої, з нашої точки зору, наукової інформації. При цьому ми були відкриті для розгляду всіх пропозицій та зауважень, висловлених авторами Енциклопедії, за які висловлюємо свою вдячність.

Назви статей формувалися, для зручності користувача, передусім з огляду на найбільш вживані формулювання. Тому у багатьох випадках було порушено класичні канони формування назв енциклопедичних статей шляхом інверсії (наприклад, за цими правилами слід було б писати: не археологічна культура, а культура археологічна, не трипільська культура, а культура трипільська тощо). Однак сліпе слідування цим канонам могло привести до створення формально правильного корпусу назв, які, однак, не мали б нічого спільного з тими, що зустрічаються у науковій літературі з трипільської проблематики. Враховуючи спеціалізований характер та спрямованість даного видання, вважаємо такий підхід до формування словника цілком виправданим.

Значну увагу було приділено висвітленню наукової термінології. Виявилося, що одне й те саме явище, комплекс тощо дослідники схильні описувати, користуючись власною термінологією, яка у кожного автора може бути унікальною. Статті до енциклопедії писали музейні працівники-практики, співробітника Інституту археології НАН України, викладачі університетів, кожен з яких має власний стиль та термінологію. Так, наприклад, один і той же різновид способу нанесення орнаментації посуду трипільської культури (орнамент) називають заглибленим, прокресленим, заглиблено-жолобчастим тощо. Об'єктивно існує досить специфічна археологічна термінологія, в тому числі трипіллєзнавча, яка для адекватного розуміння потребує певного перекладу та тлумачення з боку фахівців.

Редактори намагалися, там, де необхідно, провести уніфікацію термінології, перекласти і пояснити специфічні звороти, зберігаючи водночас, по можливості, індивідуальний стиль авторів. Враховуючи, що мова та методологія археологічної науки перебувають у процесі постійного розвитку, ми розглядали термінологічно-методологічний блок Енциклопедії, як певний внесок в кодифікацію наукового апарату дослідників трипільської культури. Через необхідність селекції кола термінології загальну кількість термінів, яким дано пояснення, довелося обмежити. При цьому ми намагалися показати та підкреслити їх зв'язок з тематикою досліджень трипільської культури.

При включенні до Енциклопедії персоналії дослідника ми виходили насамперед з того, який внесок він зробив в археологічні дослідження та наукове осмислення трипільського феномена, а не з переліку та вагомості його наукових регалій та посад. Було прийнято рішення включити персоналії археологів, які більш відомі, як дослідники інших археологічних культур, але разом з тим встигли за різних обставин зробити помітний внесок у вивчення трипільських пам'яток або музейних колекцій.

При доборі археологічних пам'яток, що їм присвячено статті в Енциклопедії, ми намагалися представити найбільш відомі поселення, могильники, вивчення яких було важливим внеском у дослідження трипільської культури. Згадано також пам'ятки, про які є цікаві або неопубліковані дані. Зрозуміло, що наразі неможливо скласти статті на всі без винятку майже 2040 відомих нині в Україні пам'яток трипільської культури. Для цього потрібен їх звід, який би міг знайти своє втілення в Атласі трипільської культури. Така праця, звичайно, потрібна, але ми вирішили обмежитися лише реєстром пам'яток трипільської культури, який є додатком до першого тому Енциклопедії.

Було зібрано інформацію про музеї та музейні, а також приватні колекції трипільських старожитностей. При роботі з музеями було використано переважно опубліковані дані, а також результати власного ознайомлення з ними як в Україні, так і за її межами. Зауважимо, що реально трипільські матеріали знаходяться в більшій кількості музеїв ніж та, яка охоплена Енциклопедією, особливо що стосується цих установ за межами України. Поповнення та повний звід цих даних у вигляді путівника по музеях, які зберігають та експонують трипільські старожитності, — справа майбутнього.

Вперше було представлено та систематизовано в такому обсязі інформацію про трипіллєзнавчі студії наукових установ та організацій, а також найбільші з організованих ними в різний час археологічні експедиції. На цей бік наукових досліджень, як правило, звертають мало уваги, здебільшого згадуючи безпосередніх авторів розкопок. Але в кожному випадку за дослідником стояла певна установа, колектив співробітників, без яких польові дослідження важко уявити. Тому для повноти картини необхідно було описати і цю складову археологічних досліджень. Звичайно, перелік експедицій, які проводили розкопки пам'яток трипільської культури набагато ширший. Частина з них згадана в статтях, що висвітлюють історію досліджень конкретних поселень, могильників. Повна систематизація подібного матеріалу, яка могла б спиратися на досить багаті й цікаві архівні джерела, дозволить у майбутньому створити справжній літопис досліджень Трипілля — по роках, місяцях і навіть днях.

Новим фактором у вивченні та збереженні пам'яток трипільської культури стали нині благодійні фонди. Так було в ХІХ — на початку ХХ ст., коли наукові товариства та благодійні фонди фінансували археологічні розкопки, з'їзди та видання. Тривалий час єдиним меценатом у цій галузі було Товариство охорони пам'яток історії та культури. Нині з'явилися фундації, які поставили слово «Трипілля» у свою назву і розпочали діяльність на цій ниві. Нехай їх історія не така довга, але й цей початок слід вважати гідним уваги, як знак часу.

Форуми дослідників, як би вони не називалися — з'їзд, конференція, конгрес, симпозіум, семінар — завжди були місцем, де можна було оприлюднити перед колегами власні ідеї, отримати найсвіжішу інформацію, дискутувати з актуальних проблем трипіллєзнавсва, безпосередньо спілкуватися з колегами. Кожен з них є певною віхою в історії наукового пізнання, а отже, заслуговує на включення до енциклопедії. Було відібрано переважно спеціалізовані форуми по Трипіллю, а також ті, які мали для його дослідження особливе значення, наприклад, ХІ—ХІІІ Археологічні з'їзди. Звичайно, перелік конференцій, на яких були представлені наукові доповіді з трипільської проблематики, є значно ширшим, але його можна встановити і за допомогою бібліографії, поданої у першому томі.

Тематичні виставки трипільських старожитностей — теж одна з ознак нашого часу. Вони, як правило, набувають значного громадського резонансу. Особливе значення мали виставки за межами України, проведені в останні 10 років.

Проникнення трипільської тематики у нумізматику та філателію є цілком новим явищем і свідчить про включення історичної спадщини до сучасного культурного контексту. Відтворені на монетах та поштових марках, конвертах реалії минулого стають доступні ще ширшому колу людей, виступають у ролі «візитної картки» держави.

Специфіка викладення результатів археологічних досліджень полягає, крім іншого, в необхідності по змозі документально підтверджувати всі описи. Археологія — наука, яка оперує певними образами так само, як словом. Тому наукові видання, як правило, насичені різного роду інформаційними та аналітичними таблицями. Вони певною мірою є умовними, мають власні правила побудови та змісту, а в більшості випадків не можуть розглядатися як першоджерело, таке як фотознімок чи якісний, точний рисунок. З нашої точки зору, якісні ілюстрації є важливим та необхідним елементом подібного енциклопедичного видання. Розвиток сучасних цифрових технологій відкрив технічні можливості для створення загальнодоступного банку візуальної інформації. Спеціально для видання було зроблено понад 12000 цифрових фотознімків. Використано також архівні фотознімки, надані як установами, так і окремими особами.

Було вирішено при підготовці цього видання якнайширше застосувати для ілюстрування кольорові фотознімки трипільських старожитностей, археологічних комплексів тощо. Всього у двох томах Енциклопедії трипільської культури вміщено близько 3000 ілюстрацій, переважно — кольорових, більшість фотознімків публікується вперше.

Для ілюстрування персоналій було зібрано, мабуть, найбільшу на сьогоднішній день портретну галерею дослідників трипільської культури. До того ж показано не лише портрети, але й учених під час проведення досліджень, як у польових, так і в лабораторних умовах. Практично вперше в такому обсязі відтворено процес археологічних досліджень на багатьох пам'ятках та результати розкопок окремих об'єктів — залишків поселень, жител, поховань.

Праця із збору ілюстрацій була б неможливою без підтримки з боку працівників музейних установ та наукових фондів. У цій роботі ми знайшли підтримку та розуміння з боку начальника відділу аналізу та прогнозування музейної справи Міністерства культури і мистецтв України Л. М. Нестеренко. Редакція щиро вдячна В. Б. Самарському (директору тов. «Ірининська») за координацію цієї роботи. Ми вдячні також дирекції та співробітникам і працівникам Національного музею історії України, Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею, Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника, Київського обласного археологічного музею в с. Трипілля, Львівського державного історичного музею, Музею трипільської культурии у Переяславі-Хмельницькому, Чернівецького обласного краєзнавчого музею, Прикарпатського державного університету ім. В. Стефаника, археологічного музею Інституту археології НАН України, Одеського археологічного музею НАН України за можливість доступу і роботи в експозиції та фондах. Для ілюстрування розділів та статей Енциклопедії використано трипільські старожитності з колекції «ПЛАТАР».

Абсолютна хронологія трипільської культури побудована виключно на каліброваних (календарних) датах. У виданнях кінця ХХ ст. можна зустріти датування культури IV—III тис. до н.е., між 4000-2300/ 2200 рр. до н.е. Відповідно до нових досліджень Трипілля-Кукутень може бути датоване між 5400/5300— 2750/2600 рр. до н.е.

Енциклопедія трипільської цивілізації — наукове видання, розраховане як на фахівців-археологів, істориків, мистецтвознавців, так і на широке коло читачів, які цікавляться історією та культурою. Корисну інформацію тут зможуть знайти працівники музеїв, викладачі гуманітарних дисциплін, студенти та школярі. Вона стане корисною та цікавою для колекціонерів, усіх, хто цікавиться минулим України як у нашій країні, так і поза її межами.

Та обставина, що видання адресоване окресленому вище колу читачів, цілком природно може викликати передбачувані зауваження: комусь Енциклопедія може видатися переобтяженою спеціальною термінологією, датами, іменами. Інші, навпаки, не зможуть знайти у ній того, на що сподівалися, або ж не виявлять вичерпної відповіді на питання, або побачать, що ці відповіді ще не знайдено. Але маємо велику надію, що всім читачам вдасться знайти у ній чимало корисної та цікавої інформації, яка дасть змогу відкрити для себе невідомі раніше сторінки минулого і не залишить їх байдужими до такого дива, яким була трипільська культура.