Субота, 25 березня, 2017

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

 

Музей - це цвинтар мистецтва.

(Альфонс де Ламартін)

 

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського заснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломия, в колишньому Народному домі, побудованому на кошти Музейукраїнської громадськості. Його колекційні збірки налічують близько 50 тисяч збереження і представляють усі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з XVII століття до сьогоднішнього часу. Проте окремі експонати датовані IV тисячоліттям до Різдва Христового і представляють землеробну культуру, відому в археологічній та історичній науці під назвою «Трипільська».

Один із найстаріших і найвідоміших в Україні музей, колекція якого має понад 22 000 експонатів від періоду трипільської культури й по сьогодення. Авторами цих високохудожніх творів були українські горяни - жителі Гуцульщини - історико-етнографічної області, що охоплює південні гірські райони Івано-Франківської області (Верховинський, південна частина Косівського, Надвірнянський і Коломийський райони), південно-західну частину Чернівецької області (Путильський і Вижницький райони), а також південно-східну частину Закарпаття (Рахівський район).

Окрім творів народних майстрів Гуцульщини, в колекції музею вагоме місце посідають мистецькі твори з іншої історико-етнографічної території України - Покуття, яка займає східну частину сучасної Івано-Франківської області між річками Дністер, Прут, Черемош та горами Карпатами.

Експозиція музею розміщена у 18-ти залах загальною площею 600,8 м кв. Твори згруповані за видами народногоКолиска мистецтва на основі історико-хронологічного і монографічного принципів.

Представлені такі види народного мистецтва: художня обробка дерева (різьба, інкрустація, випалювання); художня обробка металу та шкіри; гончарство; декоративне ткання; килимарство; вишиття та одяг. Даний принцип експонування дає можливість простежити етапи розвитку, стильові художні особливості народного мистецтва з XVII ст. до сьогодні, а також побачити пошук нових принципів у трактуванні народної традиційності. В дослідженні даних проблем важливу роль відіграє виставкова діяльність музею.

Виставкові зали музею розміщені амфіладно і становлять загальну площу 133,8 м кв. Щорічно тут відбуваються від 8 до 12 виставок, дві з яких, уже традиційно, розкривають фондові музейні збірки, які із-за обмеженості експозиційного простору заховані від постійного відвідувача. Така методика виставкової діяльності дає можливість відкривати перед широкою громадськістю унікальні музейні колекції, а також знайомити із сучасним народним і професійним мистецтвом із різних регіонів України та зарубіжжя.

З 2000-го року в експозиції музею розгорнуто постійно діючу виставку сакрального мистецтва, на якій представлені твори іконопису та народних образів. їх гармонійним доповненням виступає дерев'яна сакральна пластика.

У 2002 році в музейній експозиції відтворено меморіальну кімнату громадсько-політичного діяча, письменника Андрія Чайковського, політична та письменницька спадщина якого в радянський час була забороненою.

експонатиУ структурі музею знаходяться два відділи, які працюють на правах окремих музеїв. 3 1970-го року сюди належить Косівський музей народного мистецтва та побуту, заснований на базі приватної збірки талановитого художника, скульптора, мистецтвознавця та етнографа Євгена Сагайдачного.

Життєдайна сила писанки, її неповторна краса, багатство орнаментів і, зрештою, звичаї та обряди, пов'язані з нею, лягли в основу побудови експозиції єдиного у світі музею Писанки, відкритого вперше восени 1987 року в церкві Благовіщення - пам'ятці архітектури XVI століття.

Через 13 років музей отримав власне приміщення. Архітектурна споруда виконана у формі яйця-писанки (13 м висоти), як оригінальної і своєрідної реклами музею. Сьогодні музейна колекція налічує понад 10 тисяч творів. В експозиції музею представлені писанки та декоративні яйця не тільки з усіх регіонів України, а і Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, Білорусі, Росії, Франції, Канади, США, Пакистану, Індії, Шрі-Ланки, Китаю, Єгипту та Алжиру.

Мова їх орнаментів - це мова добра, оберегу та миру.Музей Писанки

Мандруючи залами музеїв, ви опиняєтесь у чарівному світі мистецтва, народженого через глибинне мислення та світоглядну філософію багатьох поколінь мешканців Карпат. Символи та обереги гармонійно вплелись у складну мову геометричних орнаментів, покликаних не стільки чарувати зір, як оберігати, застерігати та задобрювати невидимі сили. Тому зустрічаємо їх повсюдно: і в архітектурі, і на господарських предметах, музичних інструментах, предметах хатнього побуту та одязі. Особливо показові вони в одязі. Від голови до ніг усі предмети традиційного костюму гуцулів щедро вдекоровані орнаментом: чи то тканим, чи вишиваним, плетеним, чи аплікованим.

Стилістика його мови різноманітна, залежно від статі та віку людини, її місця проживання, а також соціального статусу. Різнобарвність та строкатість строїв урівноважується широкими шкіряними поясами-«чересами», «букурійками», бакунтовими тобівками, дерев'яними топірцями, келифами та зручними воловими постолами. Особливо вибагливий та багатий одяг у традиційні свята: Різдво Христове, Василя, Водохрестя, Великдень, храмові свята та весілля. Коловий цикл устпеного життя - Весна, Літо, Осінь, Зима, Весна ... зафіксований у свастичних хрестах, що символізують безперервність руху; у писанках, що відображають вічність життя; у свічни-ках-трійцях, що згармонізовують в єдності вогонь і воду, життя і смерть, минуле і майбутнє, а теперішнє (сучасне) є тільки зв'язком, що зобов'язує віддавати данину вчорашньому, дбаючи про завтрашній день.

Сакральність присутня скрізь. Вона пронизує все життя: і тих хто оселився вздовж Черемошу, і тих, хто Пістинькою спустився до Пруту та понад його берегами замешкав до Дністра. Тому в одному ритмі римують і гуцули і покутями на скатертинах та рушниках, запасках та фотах, урізноманітнюючи їх кольором та орнаментом.

У горах різьблять. Різьблять сволоки та мисники, церковні павуки, процесійні, літургійні хрести, миски та боклаги, Скринятарелі та повниці...

Майструють скрипки та цимбали, бубни та волинки, вдихають душі в трембіти, гарцюють сталеві обушки до бартки, відливають хрести та викручують на одвічному крузі горшки...

А на Покутті мережать узори голкою та ниткою, з бісеру викладають прикраси для дівчат, під поскрипування вузьких верстатів гарують над тканням рушників, поясів та серпанкового білого полотна. Тут менше різьблять, а ватра в гончарних печах - це вже велика рідкість.

Тому важливою ділянкою роботи в музеї є організація фестивалів, семінарів, конференцій та «круглих столів», на яких порушуються проблеми з питань розвитку народних традицій відповідно до вимог часу.
В полі зору музеїв стоять питання, пов'язані зі станом сучасного професійного мистецтва, його завдань та популяризації. Тому музейні збірки систематично поповнюються кращими зразками творів образотворчого мистецтва.

Відвідувачами музею є гості міста та краю не тільки з різних областей України, а й із країн ближнього та дальнього зарубіжжя, географія яких щорічно розширюється, а кількісний показник відвідувачів коливається від 150-ти до 200-от тисяч щорічно.

Важливою ділянкою роботи музею, крім науково-дослідницької та освітньої, є музейна видавнича справа та популяризаційна робота зі ЗМІ, а також створення фільмів за тематиками: народне мистецтво, народні майстри, обряди, історія краю тощо.

Сьогодні, як і на початку свого створення, музей розширює свої «звичні» функції установи збереження, стаючи відкритим, багатоцільовим осередком культури, науки, освіти та виховання. Музей якісно змінює свою організаційно-функціональну форму від- сховища етнічних та загальнолюдських цінностей і раритетів до своєрідної комплексної моделі духовно-матеріального життя родини, громади, нації, в якій відображено весь комплекс світоглядних орієнтирів, основні складові та визначальні чинники його традиційного буття. У всій діяльності музею домінує ствердження важливості збереження традиційної народної культури, як частини складової загальносвітової спадщини людства, що є потужним засобом єднання різних народів та культур, серед яких традиційне народне мистецтво Гуцульщини та Покуття посідає своє власне і цікаве місце.

Вихідний: понеділок.
Години роботи: з 10:00 до 18:00 год.

Путівник - Музеї Косівщини