Неділя, 23 квітня, 2017

Оркестр народної музики "Аркан"

 

Хай живе і процвітає ненька УКРАЇНА
А ми будем пам'ятати, що вона ЄДИНА!!!

 

Оркестр народної музики "Аркан" - це плеяда му­зикантів та солістів, кожен з яких індивідуально міг би стати окра­сою концертної програми найви­щого рівня.

АрканОркестру - чверть століття. На­роджений натхненням подружжя Сергія та Любові Орлів 1976 року, в пору спалаху насильства про­імперської ідеології над українським словом, українською музикою і куль­турою та їхніми проповідниками, він також зазнав ігнорувань, зневаги, принижень і утисків. Але Сергій, ко­рінням з Хмельниччини, а родом з Гуцульщини, як істинний син своєї нації, незламно тримався свідомо обраного курсу на пошук, збере­ження і увічнення національної му­зично-пісенної спадщини. Для мо­лодших нагадаємо, що це пора знищення Володимира Івасюка, ни­щення Василя Стуса, осудження Івана Дзюби за статтю "Інтернаціо­налізм чи русифікація?" та інших сумних для України подій. Але коли дволика соцсистема, виправдову­ючись перед цивілізованим Захо­дом, мовляв, у нас нема ніяких утисків, влаштовувала суворо цен­зуровані огляди так званої народ­ної творчості, обласні чиновники - "культуристи" змушені були згаду­вати про Орлів. Якось після одного із звітів у Івано-Франківську краєч­ком вуха почули у фойє такі слова членів журі: "Якби не оркестр Орла, то можна було подумати, що звіту­вала Тамбовська область". Адже характерною для того часу була така, з дозволу сказати, "коломий­ка":

"Кувала зозуля в зеленому лузі:

Ой як добре жити, ой як добре жити в Радянськім союзі".

Отоді Сергій давав зрозуміти, що таке гу­цульська музика, а його дружина Любов - що таке українська пісня.

 

Сергій та Любов Орли стають популярними в тодішній Ук­раїнській республіці. Оркестр вис­тупає у Києві, Одесі, Тернополі, Полтаві; репрезентує народне ми­стецтво Гуцульщини в Росії, Литві, Румунії, Польщі; стає лауреатом республіканських та міжнародних фестивалів, переможцем радіо та телетурнірів "Сонячний вінок", "Та­ланти твої, Україно!", "Сонячні кларнети". Посипались запрошен­ня з усіх усюд: педагогічного інсти­туту Луцька, відділу культури Бо­рисполя, буковинського профе­сійного ансамблю пісні і танцю Чернівців, з Черкас і Вінниці...

 

Але жар овацій концертних залів у душах чиновників викристалізовувався в лід неприязні. При­ховати такого рівня талант гуцула стало неможливим, і вони змушені були відбутись щонайменшим для Сергія визнанням: Почесною Гра­мотою Президії Верховної Ради України. Зате подання на присвоє­ння йому звання Заслуженого ар­тиста перекладали на дно найниж­чих шухляд бюрократичних столів. Будь Сергій не таким запеклим "націоналістом", воздавай хвалу космополітичному мистецтву, знех­тувавши принципами, закладени­ми в гени з діда-прадіда, зван­ня Народного артиста УРСР міг отримати років п'ятнадцять тому. А так... звання Заслуженого артис­та отримав уже у вільній Україні.

Так, широке визнання і мож­ливість віддаватись музичному мис­тецтву сповна стало можливим тільки після 24 серпня 1991 p., з прийняттям Акта про незалежність України.

Не всі зна­ють, що творча група кіностудії ім.О.Довженка запрошувала Орлів озвучити художні фільми "Останній бункер", "На рейді біля Фуджеу", що самородка-скрипаля Сергія Орла відшукав і зро­бив про нього фільм "Душі моєї струни" професор Санкт-Петербурзької консерваторії, відомий музикознавець Ігор Мацієвський; що з Кембріджського Центру біо­графічних знаменитостей надійшло повідомлення, що містер Орел С.С. визнаний Люди­ною 1992 року в галузі мистецтва, з чим вітають його авторитети Світу і заносять в Англійську королівсь­ку Енциклопедію.

АрканТака ж і Любов Орел. Захопив­шись збиранням маловідомих пісень, коломийок, легенд, опові­док, вивченням обрядів, сформу­вала фольклорно-етнографічну гру­пу "Шовкова косиця". Цей колек­тив першим у краю серед подібних отримав звання народного.

 

 

Звідки береться в Сергія Орла стільки натхнення, що кожен кон­церт він з оркестром відпрацьову­ють на максимумі? Якось він вис­ловився: "Як гуцул, саме тут, серед гуцулів, відчуваю себе їхньою крев­ною часткою, клітиною могутнього і здорового організму в системі Дер­жави, який тільки тепер вступає у фазу юності".

 

Скільки слухаємо "Аркана", стільки разів відкриваємо його для себе. Особ­ливо втішає музикантів те, що на концерти приходить багато молоді і дітей.

Сергій Орел не шукає "легкого концертного хліба": як на столичній, так і на сільській сценах виконує з оркестром найскладніші твори, котрі потребують віртуозного володіння інструментами і багато поту. Кожен його день - це кількагодинна ка­торжна праця. Бо дуже хвилює його нинішній стан українства. Як любить говорити, гуцули живуть у горах, тому ближчі до Бога і менше зіпсо­вані бацилами низькопробної му­зично-пісенної "культури" Росії, кот­ра заполонює Україну найгіршими зразками того, що вже віджило на Заході. І хвилює Сергія те, що нині вивойовувати українську пісню до­водиться не десь на сході чи півдні нашої держави, а вже у нас, на за­ході, котрий з давніх-давен був обе­регом національної культури.

 

Програми "Аркана" вражають витонченістю і діапазоном: тут і ко­ломийки, записані у селах району, в неперевершеному виконанні со­ліста Павла Храпка, і приповідки Любові Орел; тут і безсмертний полонез Огінського, і вогнистий угорський "Чардаш" Монті, і аран­жовані Сергієм молдовські мелодії.

Чули "Чардаш" у ви­конанні професійної угорської скрипальки? Проте такого виконан­ня, як у Сергія, уявити неможли­во. А що він виробляє зі скрип­кою, коли виконує філігранного "Жайвора"!.. Люди забувають у цей час дихати.

Дуже важливо, що солістка Лю­бов Орел, водночас ведуча програ­ми, у процесі концерту довірливо спілкується із залом, роз'яснює спільність чи особливість музичних традицій інших народів Європи.

Сергій, маючи гострий аналі­тичний розум, чудову пам'ять і дар спілкування, може годинами роз­мовляти на професійну тему. Ну, від кого б ще можна довідатися, що навантаження на деку такої тендіт­ної скрипки дорівнює 140 кг, що тільки у Ватикані є єдина у світі ікона Святої Богоматері, за лініями котрої давні скрипкові майстри Страдіварі, Гварднері, Аматі підбирали парамет­ри своїх витворів, і що тільки зав­дяки чудодійним властивостям цієї ікони вони століттями залишають­ся неперевершеними?

Приємно додати, що оркестр "Аркан" - єдиний з самодіяль­них колективів Прикарпаття - реп­резентував область на урочистому концерті в Національному палаці "Україна" з нагоди 10-річчя неза­лежності. Тисячі глядачів мали змо­гу пересвідчитись, що талант Сергія і його вихованців - заворожує.

У неперевершеності маестро та його "команди" переконались і глядачі на майданах та в парках Києва, на Виставці досягнень на­родного господарства, де було відкрито павільйон нашої області, оскільки десять днів посланці Іва- но-Франківщини давали у столиці рідної держави свої концерти.

Мистецтво - Самодіяльна культура краю