П'ятниця, 24 листопада, 2017

Василь Григорович Девдюк

 

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.


Найпоширенішим видом народної творчості гуцулів є художня різьба по дереву.Значну роль у цьому відіграла діяльність відомого косівського різьбяра і мосяжника Василя Григоровича Девдюка (1873— 1951). В. Г. Девдюк навчався різьбярству у сво­го батька Григорія Девдюка у селі Старий Косів, а також вивчав творчу спадщину видатних яворівських різьбярів Юрія, Миколи і Василя Шкрібляків. Першим учителем Девдюка в галузі художньої обробки кольорових металів і метале­вої орнаментики був брустурівський мосяжник Никора Дутчак.

В.Г.ДевдюкУперше Василь Девдюк брав участь як майстер-мосяжник у так званій рільничо-промисловій ви­ставці у Кракові (1887 р.), де був нагороджений срібною медаллю, а як різьбяр — на Крайовій виставці у Львові (1894 р.), де експонувались його вироби — декоративні тарелі, шкатулка, па­лиці з художньою різьбою та інкрустацією; за свої роботи на цій виставці майстер також був удостоєний срібної медалі.

У 1904 році Девдюк навчався художній об­робці металів на короткочасних курсах у Відні. У 1905 році він разом із Марком Мегединюком і Василем Шкрібляком були запрошені першими викладачами в новоутворену Вижницьку школу різьбярства та металевої орнаментики, де Дев­дюк працював до 1918 року. На Коломийській виставці домашнього промислу в 1912 році

В 1923 році Девдюк відкрив власну майстерню в селі Старий Косів,у своєму помешканні,де навчає молодих юнаків різьбярству по дереву, столярству і мосяжництву.При допомозі львівської „Достави" Девдюк закупляє потрібні верстати, для цього він під великий процент позичає один мільйон марок. Курс навчання в школі тривав три роки. Учні здобу­вали професійні знання із столярної й токарної справи та інкрустації, крім того, тут викладали арифметику й рідну мову. Дев­дюк був нагороджений золотою медаллю, а в Стрию на першій Українській хліборобській ви­ставці за художні вироби з дерева і металу май­стер одержав також золоту медаль і почесний диплом.

Девдюк добився від офіційної польської влади права видавати учням «Свідоцтва про укінчення курсу науки». Але дозволу на відкриття офіцій­ної фахової школи для українців у м. Косів адмі­ністрація не дала. З майстерні Девдюка вийшло немало талановитих різьбярів, які продовжували і розвивали творчі традиції вчителя. Невдовзі художні вироби учнів стали широко відомими. Про школу Василя Девдюка вже знали далеко за межами Косівщини. До речі, різьбярську школу закінчили: його син Микола, Микола Тимків, Василь Кабин, Петро Фокшей, Михайло Греглюк, Тарас Герцюк, Василь Довбенюк, Петро Баранюк і Михайло Бурдяк — які згодом стали відомими майстрами.

З 1939 року м. Косів стає найбільшим центром народного мистецтва на Прикарпатті. В цей період почалося об'єднання майстрів у великі художньо-промислові виробництва і творчі ми­стецькі організації. Крім фабрик «Гуцульщина» та імені Т. Г. Шевченка, такі об'єднання було організовано в Кутах, Заболотові, Яблуневі, Ко­ломиї, Болехові та в деяких інших селах. Активним учасником цих події був В.Г.Девдюк.скриня

Велике значення для розвитку і культивування народного мистецтва на Прикарпатті має Косівське училище прикладного мистецтва, організо­ване за постановою уряду Української РСР у 1939 році. Тут було відкрито відділи художньої обробки дерева, художнього текстилю (ткацтва та килимарства), художньої вишивки, а останнім часом — і відділ кераміки, художніх виробів із шкіри та металу.

Цей видатний майстер народного мистецтва Гуцульщини - залишив по собі неповторні шедеври декоративно - ужиткового мистецтва не тільки на Гуцульщині, але й збагатив світову культурну класичними зразками українського образотворчого фольклору. Василь Григорович Девдюк увійшов в історію народного мистецтва Гуцульщини не лише як чудовий майстер з різьби по дереву та мосяжник, але й як і талановитий учитель, який зростив цілу плеяду майстрів.

Мистецтво - Майстри Косівщини